По дорогах Афгана

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД МИКОЛАЇВСЬКА СЕРЕДНЯ ШКОЛА № 2

УРОЧИСТА ЛІНІЙКА        “ ПО  ДОРОГАХ АФГАНА”

 

                                 ЛІТЕРАТУРНА КОМПОЗИЦІЯ

1.     15 ЛЮТОГО 1989 РОКУ ЗАВЕРШИЛОСЬ  виведення радянської 40-ї армії з Афганістану. Афганська війна закінчилась.В 2010 році виповнилось 21 рік.

Ну вот и кончилась война

Стекла последнею слезою

И стало меньше на земле

20- летнею вдовою.

2.Війни закінчуються , а історія залишається.Героїчна і трагічна не тільки за кількістю жертв,(в війні загинуло 15 тис. радянських солдат)вона тягнулась вдвічі більше, ніж Велика Вітчизняна( з грудня 1979 до 15 лютого 1989 року).

Ніким і нікому не об’явлена, не оголошена, вона потребує глибокого осмислення Немає такого комп’ютера , щоб назвав всі уроки цієї війни.Але пам’ять весь час прокручує запитання: що було? Як було? Чому?.

Хтось із політиків недодумав, а відповідальність лягла на солдат і офіцерів, які ризикували кожної хвилини, кидали себе на вогонь, тягнули всю ношу цієї війни.

 Мьі не ждали звезд на челе,

Не искали на власть притязаний,

И, как жить на афганской земле
Нам никто не давал указаний.

     А за светлую, тихую грусть

    И за скорбь, что из пламени родом,

   Тьі прости нас, родная страна,

   Мьі читьі перед нашим народом.

2.     З війною з часом розберуться, а про солдата вже сьогодні можна сказати: «Він йшов в Афганістан з повним усвідомленням своєї місії, тому справедливо возвеличити кожного солдата офіцера, тих, хто був в гарячих точках.”

 

Нет, мужество случайньім не бьівает.

Оно в душе солдата родилось,

Когда он о друзьях не забьівает

И с Родиной себя не мьіслит врозь.

       Смотрю, смотрю в его лицо простое

       Печальное тире между двух дат

       И верю я , что только так и стоит

      Жить на земле, как жил на ней солдат.

3.Рядки віршів про Афганістан  написав наш земляк з м.Дніпродзержинська Олександр Іванович Стовба.

Метеорит живет мгновенье,

Сгорая в дьімной синеве

Его отвесное паденье

Сквозь смерть направлено к земле.

И я готов , летя сквозь годьі,

Метеоритом в синей мгле

Сгореть, сгорая все невзгодьі,

Во имя жизни на земле.

·        Він загинув , коли йому вмповнилось 22 роки.Таких юнаків гинули тисячі,виконуючи свій обов’язок ,захищаючи мир на землі.

Я хочу возвратиться с войньі

Перелетной израненной птицей,

Но тревожно- короткие сньі

Снова гонят меня за границу.

       Я хочу возвратиться с войньі

     Только память ночами мучит

    И хоть нету за мной виньі

В том виновен я ,что живучий

Свою книгу О.Стовба почав поезією “Мама, я вернусь…”

Не будет речи над могилой…

Да и могильі, где они?

Нас всех , как землю опалило

В обьікновенньій день войньі…

     В тьілу врага мьі пробирались,

    Не раз в бою окруженьі,

   Мьі погибали, но сражались

  В обьікновенньій день войньі.

В обьікновенньій день ,тоскуя,

Мать ожидала сьіновей

И радость жизни в ней, ликуя,

Пришла в один из дней.

4.Війна завершилась.Для тих, хто пройшов війну, в думах залишилась пам’ять.

З нашого села воювали: Сучко Ю.,Король О.,Каврацький С.,Нікіфоров В.

В приезжающий поезд не нужен билет

И уже обнимаю с разбега

Ветерана войньі 19 лет

На пороге ХХ века.

     Он мальчишка лицом,

    Он со мной как с отцом

   По живому шагает Арбату
    Он моложе лицом

   Он бьіл лучшим дружком

   Моему не пришедшему брату…

 

Нравится